Люди говорять про... «Ґолем»

Нотатки гравця на самоті

Дванадцять ходів, чотири раунди, один рабин, Ґолеми, що бродять вулицями Праги, і учні, які намагаються тримати їх під контролем. Доріжки, великі комбо та кульки. Якщо вам подобаються стильні, середньої важкості євро з глибиною, різноманітністю та надійним дизайном від команди зі справжнім родоводом, і ви не заперечуєте, що речі здаються досить механічними та абстрактними, на вас чекає справжнє задоволення. 

Та перш, ніж розповісти про те, наскільки мені подобається ця гра (спойлер: дуже сильно) і наскільки вона не відповідає моїм ключовим бажанням і потребам у грі, я скажу, що як би мені не подобалася тема – ця гра настільки абстрактна, наскільки це можливо. 

Якщо вам потрібна складна головокрутка, яка випадково згадує Прагу десь у збірнику правил, тоді ви в правильному місці.

Ще одне зауваження: у цій грі БАГАТО символів. Всюди. Більшість з них досить інтуїтивно зрозумілі, але деякі змусять вас потягнутися до книги правил або навіть прочесати розділ правил BGG. Усі вони стають очевидними після кількох ігор, але очікуйте, що ваша перша гра буде трохи незрозумілою, а розділ «Додаток» у вашій книзі правил буде більш, аніж зношеним.

Я також усвідомлюю, що наразі коментую переважно як сольний гравець (більш конкретні сольні думки пізніше), і я справді думаю, що час простою в цій грі може значно затягнутися на 4 гравців. Але знову ж таки, я не думаю, що це унікально лише для цього євро. 

Тож: Вау. Я люблю цю гру.

Приготування до гри дуже різноманітні (застереження для тих, хто не любить складну, довгу підготовку). Випадковість визначає, які дії можуть або не можуть бути вам доступні, через мінливість у картках початкових цілей і ресурсах, які ви можете створити, щоб обрати свою стратегію. Кожна окрема партія повністю відрізнялася від попередньої, що змушує мене хотіти грати знову, і знову (і знову). Можливо, я входив у кожну гру, думаючи, що хочу зосередитися на тому, що робив у попередній грі, щоб стати кращим, але в грі є інша ідея, і я змушую себе грати по-новому. Тож, з одного боку, у мене є дуже чітка стратегія щодо того, що я маю на меті зробити до кінця гри, але з іншого боку - випадковість доступних дій змушує мене приймати тактичні рішення та робити повороти на кожному кроці.

Ці рішення також є справжнім вибухом мозку, тому що, незважаючи на те, що в грі лише 12 ходів, кожен хід, особливо після першого раунду, має потенціал реалізувати величезні комбо.

«Якщо я візьму ці два шматки золота, я зможу отримати ці три інші ресурси, які дозволять мені купити книгу, і якщо я куплю цю книгу, я зможу перемістити свого Ґолема на два кроки назад, що дозволить мені наступного ходу побудувати ще одного Ґолема безкоштовно, якщо я розміщу його на цій другій доріжці, я зможу перемістити його вздовж одного місця та отримати ці дві монети, які дозволять мені купити…..».

Дійсно потужні дофамінові удари.

Але що важливіше, існує реальна глибина кожного рішення, яке ви приймаєте, щоб гарантувати, що ваші обмежені дії принесуть максимальну користь. Це гра, у якій на кожному кроці потрібно шукати синергію.

Мені також подобається напруга від усвідомлення того, що ви повинні намагатися не дозволити своїм Ґолемам відійти надто далеко від ваших учнів, інакше доведеться «годувати працівників». 

Рішення про те, які кульки взяти, також є задачкою. Вибір певного кольору може перемістити мого учня на доріжку, але дія, з якою пов’язана певна кулька, може бути не тією дією, яку я хочу виконати. Я сиджу в блаженному паралічі, визначаючи, який варіант вибрати.

Таке відчуття, що я чогось досяг, але все закінчується тим, що я хотів би мати ще один або два ходи. Так, Ґолем здається абстрактним, так, іноді він здається трохи механічним, так, багато чого відбувається, але послухайте, на 100% здається, що його створили люди, які знають, як створювати чудові та приємні євроігри. 

Ця гра просто випромінює якість.

Як висновок:

+ Дивовижна варіативність і відтворюваність

+ Вибір дій змушує робити дуже важкі рішення

+ Комбінації, комбо, коммммммбо, комбухи, комбінашки

+ Багато глибини (дехто може перетворити це у мінус і сказати, що «занадто багато відбувається» – ну, мені подобається)

+ Під час гри ви відчуваєте, що це розроблено командою, яка дійсно знає, що робить.

- Часом Ґолем може здатися трохи абстрактним

- Підготовка гри - це кропітка робота

Кінцева  оцінка 9 із 10

Кілька коротких думок після першої гри в Ґолем

Взяв її тиждень тому і нарешті поставив на стіл минулої ночі. Після навчання та підготовки нам знадобилося приблизно дві з половиною години гри, яка включала деякі перерви на туалет, пошук правил і загальні відволікання від гри. Але ніколи не здавалося, що партія затягується, тим паче із обмеженням у чотири раунди. 

Усе, що ви робите, має ефекти протягом ігрового процесу. Хочете взяти цю кульку, щоб виконати певну дію? Тоді ви втрачаєте шанс перемістити того учня, якого вам потрібно перемістити, що вплине як на ваш дохід, так і на те, що вам доведеться платити, щоб контролювати свого Ґолема. Хочете побудувати ще одного Ґолема? Це більше дій, які ви, ймовірно, можете виконати, але також більша відстань між ними та вашими учнями, а отже, більше знань, які вам доведеться заплатити, щоб керувати ними. Уся гра — це балансування між перевагами та наслідками (досить тематичними, враховуючи знання про ґолемів) і вибором того, як максимізувати перше та мінімізувати останнє.

Я також хотів би додати, що в цій грі є багато виборів, які потрібно зробити перш, ніж ви навіть почнете грати. Ви обираєте дві з чотирьох початкових плиток ресурсів. Ви берете чотири карти цілей і залишаєте три. А потім ви створюєте свою дошку артефактів, кожна з яких двостороння з чотирма артефактами з кожного боку, кожен з яких виконує різні дії. Отже, якщо ви не граєте з дуже досвідченою групою, яка звикла до такого вибору, я б точно скористався вступними налаштуванням гравця.

Нам усім гра сподобалася, і ми точно зіграли б у неї знову, й не раз.

Перші враження від Ґолема - еволюція класики

Ґолем була однією з тих ігор, яку я збирався купити місяцями. У мене він був у кошику для оформлення замовлення кілька разів, а потім я його видаляв. Я тримав його в руках у своєму місцевому ігровому магазині, думав про нього кілька хвилин і врешті-решт поклав його назад на полицю. Ґолем був для мене грою з багатьма запитаннями: тема звучала цікаво, але чи сподобається вона мені? Геймплей звучить механічно, він занадто сухий? І чому, чому вона має мати таку похмуру кришку коробки? На щастя, я отримав подарунковий ваучер від своїх колег на свій день народження, і це був потрібний стимул, щоб нарешті натиснути кнопку «купити».

Ґолем - це особливо цікава гра для обговорення, оскільки вона гарно відображає еволюцію гобі за останні роки. Вона має свого незаперечного предка Гранд-готель «Австрія», від якої Ґолем успадковує свою основну структуру та механізм вибору дії. Але він спирається на багато інших ігор і розробок, які з’явилися з того часу. Як наслідок, Ґолем набагато більше відповідає сучасному баченню щодо того, як має працювати настільна гра та що саме хочуть бачити гравці.

Стартові плитки одночасно є формою асиметрії гравців, а також посиленням, щоб навіть перший раунд був продуктивним. Карти цілей завжди цікаві, тому що вони дають новим гравцям ціль, над якою потрібно працювати, але не псують вашу гру, якщо ви не досягнете їх усіх. Унікальні дошки з артефактами також штовхають вас у певному напрямку. 

Механізм вибору дії є варіацією механізму вибору кубиків у Гранд-готель «Австрія». Додавання кольорів як іншого параметру особливо незвично, тому що вам потрібно перемістити своїх учнів, а бонуси карток персонажів також надто хороші, щоб ними не скористатися. Чи потрібно мені вибирати синій, щоб просувати свого учня? Але тоді я не отримаю бонус персонажа в цьому раунді. Тому, можливо, я виберу білий, але це не сприятиме розвитку моїх учнів. Але блакитні кульки є лише для дій, які я не хочу виконувати, тому, можливо, мені краще вибрати іншу дію, яка дозволить мені робити те, що я планував зробити, хоча в іншій дії є більше кульок.

Це стає ще складнішим, тому що вам потрібно розрахувати час, коли потрібно виконати одну дію рабина у свій хід. Якщо ви зробите це раніше, у вас буде більше можливостей вибрати вдалу дію, але кульки потрібного кольору можуть зникнути. Якщо ви зробите це пізніше, всі хороші дії рабина можуть бути виконані. І, як побічний ефект, порядок рабинів визначатиме порядок гравців у наступному раунді. 

Незважаючи на все це, Ґолем — це більше «Я можу робити хороші речі, але мені потрібно робити краще». Що б ви не робили, ви отримуєте щось приємне і зазвичай запускаєте невелике комбо. Що б ви не робили, ваш дохід зростає від раунду до раунду, можливо, не настільки, як у інших гравців. Я був справді здивований, як швидко та з якими відривами наші підсумкові результати покращувалися від гри до гри. Якщо у першій грі нам було важко, ми швидко дійшли до рівня, коли кожен гравець зазвичай майже досяг максимуму у 2 із 3 зон. Хоча я не впевнений, скільки ще залишилося для вдосконалення.

З іншого боку, Ґолем виглядає дещо переобтяженим механізмами та символікою, оскільки в основному це 3 різні ігри в одній. У цьому годинниковому механізмі стільки різних маленьких гвинтиків, що дивно, що вони так добре працюють разом. Мені знадобилося чимало часу, щоб по-справжньому ознайомитись з правилами та почуватися комфортно у грі. Але як тільки я ознайомився з правилами, мені було досить легко навчати інших. Тим не менш, є причина, чому в правилах є кілька сторінок, які пояснюють всю іконографію на різних шматках картону.

Ґолем також здається мені радше багатокористувацьким пасьянсом. Звичайно, є взаємодія, коли справа доходить до кульок і дій рабина, але її майже немає на головній дошці. Наприклад, у грі Ґолем є кілька способів отримати золото: використати грошову дію, змусити ґолема працювати, убити ґолема, щоб отримати бонус із золотого кладовища, активувати нову книгу, активувати бонус слота четвертої колонки, ... просто здавалося, що я настільки зайнятий своїми проблемами, що лише коротко перевірив, що може зіпсувати мій опонент.

Чи залишиться Ґолем в моїй колекції? Чесно кажучи, я ще не впевнений. Мені дуже подобається це як сольний досвід, але мені не подобається тема та темне зображення. Синагога здається механічно недосконалою, а підготовка є дещо складнішою, ніж хотілося б. Також є відчуття, що чогось не вистачає, але це може бути результатом того, що я занадто багато грав у неї за останні пару днів. Тим не менш, існує багато розумних взаємодій і механізмів, і коли ви ознайомитеся з усіма правилами та іконографікою, гра стане дуже плавною. Здається, Ґолем вартий того, щоб почекати ще деякий час, поки я справді не зрозумію, що робити. Безумовно, це було варте покупки, і в мене є кілька людей, які хочуть спробувати!

Ґолем - євро з душею чи механічний звір?

(швидкий огляд)

Вивчення гри не було гладким або швидким, оскільки є багато ефектів, про які слід пам’ятати, багато елементів, дії, які мають кілька завдань, велика кількість піктограм тощо. Дивно, але коли гра нарешті почалася, більшість механік та ігрових елементів виявилися дуже добре підігнаними один до одного. Вивчати це, безумовно, було страшніше, аніж грати.

Оскільки всі дії повинні враховуватися, час очікування свого ходу може дещо розтягнутися, коли гравці шукають найкращу послідовність, щоб зробити те, що їм потрібно, майже рахуючи на пальцях, що саме вони хочуть зробити, і скільки дій у них ще є. Дивно, що боротьба за ресурси була серйозною лише на ранніх етапах, оскільки згодом кожен мав те, що йому потрібно було, щоб заплатити за дії, оновлення та у якості штрафів.

Взаємодія між гравцями у грі присутня, але опосередковано, здебільшого - у вигляді блокування та взятті кульок; з невеликими гонками на доріжках, коли той, хто першим досягне певної точки на кожній з них, отримує жетон, який підвищує один тип очок.

Цінність повторних партій досить висока, оскільки є кілька випадкових елементів (дії рабина відбуваються у випадковому порядку, розміщення кульок, цілі, початкові ресурси тощо), а також сили гравців можуть змінюватися. Крім того, через обмеження доступних дій одна або кілька частин гри залишаться майже недоторканими, і це може забезпечити правильну зміну тактики в наступних іграх. Ґолем також містить Автому, яка настільки гарно розроблена, що навіть має власний звід правил!

Загалом, Ґолем - це гарна гра. Механіки потужні, і хоча багато з них є похідними від інших конструкцій, усе виглядає свіжо. Ґолем - це непроста гра, щоб почати грати, але як тільки вона розганяється, так само, як Ґолеми в грі, темп буде підтримуватись швидкий, і ваш мозок повинен працювати, аби правильно справлятися з вашими потребами, вимогами та бажаннями. Відчуваєш себе у євро з душею. Рекомендую!

Фінальні кілька слів про Ґолема

Отже, які у вас враження від гри? Як це грається? 

Особисто я дуже люблю гру, хоча я можу уявити, що люди, які мають більшу бібліотеку євро, не обов’язково знайдуть тут багато нового чи шокуючого. Багато в грі вишукано у своїй реалізації – це гра, у якій ви збираєте ресурси, які потім перетворюєте на оновлення, які дають вам більше ресурсів, які потім можна перетворити на нові оновлення. Особисто мені подобається, на скільки важкі раунди (ви отримуєте лише три дії за раунд, а в грі лише чотири раунди), а це означає, що ви дійсно повинні вираховувати всі свої дії. Потім ви балансуєте між винагородою в кінці раунду з ефективністю та цінністю поточного ходу, коли вибираєте кульки, щоб виконати свої дії (оскільки колір кульки та кількість кульок на смузі визначають, наскільки потужним є те, що ви робите у свій хід). 

Також у грі є легкий прямий конфлікт, але, маючи досить абстрактні завдання, гравці не мають великих проблем під час конкуренції за будь-які з ресурсів, що мені подобається ще більше.

Найцікавішою частиною цієї гри, мабуть, є самі Ґолеми. Це робітники, яких ви створюєте і над якими маєте обмежений контроль. На початку кожного раунду кожен гравець отримує певну кількість рухів, які він повинен змусити свого Ґолема зробити. 

На практиці це означає, що всі гравці ламають голову над тим, що вони зможуть зробити, поки ви бачите, як їхні маленькі міпли-Ґолеми розбігаються по полю, наче зграя мишей, що відчувають запах сиру. Це чудово, і я щоразу радію, коли бачу, як ці кремезні хлопці бігають по полю. 

Усі вулиці, якими блукають ваші Ґолеми, оточені учнями, які повинні тримати їх під контролем. Коли вони надто далеко виходять за межі діапазону, вам доведеться застосувати справді магічні сили, щоб втримати їх під контролем (що на практиці означає, що вам доведеться заплатити за знання або ризикувати втратою переможних очок). Отже, замість того, щоб наполегливо працювати, щоб тримати свого глиняного хлопчика під контролем, ви можете натомість відвезти його до гробниці, змусивши його працювати. Їх можна і поховати в тій синагозі. Вони виконали роботу, для якої були створені, а це означає, що ми вирішуємо, чи варто їх відпускати. Це гарний кивок в сторону історії гри про рабина і його Ґолема, яку легко можна було забути.

І я думаю, що це досить добре підсумовує мої відчуття від гри. Я думаю, що гра сповнена референсів і достатньо добре розуміє історію та безпосередньо свою історію, щоб тема та механіка досить добре поєднувалися. 

Мені подобається образ Ґолема як корисного помічника, а не те, що Ґолема змушують виконувати роль Франкенштейна/Супермена в усіх його зображеннях. Мені також подобається, що ви вживаєтеся в роль єврейського містика, який заглиблюється в наукові пошуки, оскільки це також роль, яку ви не часто бачите для євреїв у ЗМІ. Якщо ця тема чи те, що написано у цьому огляді вас зацікавить, а також ви знайдете місце у своєму серці/на полиці для середньої/важкої євро гри, я б наполегливо рекомендував спробувати Ґолема.